Директорка зі стратегічного розвитку та сталості УАФ, СЕО «Фундації УАФ» Олена Балбек у передматчевій студії першого раунду Суперліги другого чемпіонату України з ампфутболу розповіла про розвиток цього виду спорту в Україні, а також поділилася планами та окреслила виклики, з якими сьогодні стикається команда «Ліги Дужих».

— «Ліга Дужих» за два роки пройшла шлях від ідеї до національного проєкту з міжнародним визнанням. Якою була ваша візія на старті? Чи збіглась вона з тим, що є зараз, і чи задоволені ви результатом?

— Звісно, ми задоволені результатом. Коли ми задумали «Лігу Дужих», то мали мати уявлення, до чого хочемо прийти. Результат, який ми зараз бачимо, перевершив очікування. З першого дня ми будували «Лігу Дужих» як систему, яка працюватиме десятиріччя. В нас не було задачі просто зробити турнір або навіть запустити чемпіонат. Тому задача ще не реалізована в повній мірі, бо ми працюємо на довгі роки. Хочемо, щоб система ампфутболу України була сильною, незалежною і постійно розвивалася.

— Які у команди «Ліги Дужих» плани на наступні роки? Як хочете масштабуватись і розвиватись?

— Ми плануємо розвиток у двох ключових напрямках. Перший — це залучення гравців. Ми хочемо допомогти максимально заповнити цей актив і зробити так, щоб будь-яка людина в Україні, яка хоче спробувати себе в ампфутболі, дізналася про проєкт і приєдналася до якоїсь із команд. Друга задача — залучити вболівальників як онлайн, так і офлайн. Ми віримо, що поширення такого спорту в Україні буде маркером того, що суспільство справді адаптується, а теми інклюзії не подаються як формальність, а справді працюють.

— Більшість наших вболівальників та гравців — це ветерани, ветеранки, а також діючі військовослужбовці. Фактично ампфутбол в Україні масштабно розвивається саме в умовах війни. З якими викликами стикається команда «Ліги Дужих» та УАФ, працюючи над цим проєктом у такий складний час?

— Звісно, це виклики, пов'язані з об'єктивними причинами, з якими стикається будь-який українець: логістика, наявність інфраструктури, пошук партнерів. Разом з тим, найбільший виклик у тому, що на цій роботі неможливо лінуватись. Будь-яка людина в команді знає, що гравці — це приклад, на який ми завжди спираємось. Як би ми не викладалися чи не втомлювалися, ми розуміємо, що гравці показують такий приклад своєї роботи, що це і є головний виклик, з яким ми стикаємося.